Чи можна оскаржити заповіт?

 

Чи можна оскаржити заповіт? Визнання заповіту недійсним

В цивільному праві України недійсні заповіти поділяються на нікчемні та оскаржувані. Умови нікчемності заповіту прямо вказані в законі і вони не потребують судового оскарження. Чи можна оскаржити заповіт? Так, можна. Оскаржувані заповіти можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку.

Ст. 1233 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) дає визначення самого поняття заповіту. Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Якими ж об’єктами цивільного права може оперувати заповідач (особа, що складає заповіт), формуючи цей юридично значущий документ?

Все те, що заповідач може заповісти на випадок своєї смерті, в сукупності в цивільно-правовій науці іменується спадковим активом та спадковим пасивом. До спадкового активу відносяться всі майнові та немайнові права спадкодавця, все належне йому як нерухоме, так і рухоме майно (житло, інша нерухомість, транспортні засоби, речі особистого вжитку тощо). Сюди ж слід віднести права вимоги за цивільно-правовими договорами, різні види заборгованості, дивідендів, соціальних виплат, які були вже нараховані спадкодавцеві ще за життя.

Не можуть бути предметом спадкового активу особисті немайнові права спадкодавця, невідокремлювані від його особи. Це право членства в різних громадських, наукових, професійних товариствах, членом яких є заповідач, це державні нагороди, почесні, військові, творчі звання, це пенсії, аліменти, компенсації в зв’язку з каліцтвом.

Проте заповіт, як медаль, окрім лицьового має ще й зворотній бік. Це так званий спадковий пасив, який може врівноважити переваги спадкового активу, а то й зовсім зробити його непривабливим для спадкоємців. Це всі ті зобов’язання, які спадкодавець має на момент складання заповіту, і які перейдуть до майбутніх спадкоємців.

Отже, коли заповіт складено і належним чином оформлено, після смерті заповідача його зміст оголошується певному колу осіб, які відносяться до числа суб’єктів спадкових правовідносин згідно заповіту померлої особи та родинних стосунків з нею.

І в цьому випадку дуже часто виявляються особи, які претендують на спадщину померлого спадкодавця і які залишились невдоволеними змістом заповіту та вирішенням долі майнових та немайнових прав його автора.

При цьому, мотиви такого невдоволення та намірів оскаржувати заповіт можуть бути найрізноманітніші:

1. Несправедливий, з точки зору деяких потенційних спадкоємців, розподіл майна та інших немайнових прав, викладений в тексті заповіту. Деякі суб’єкти спадкових відносин вважають себе несправедливо обділеними з боку спадкодавця на користь інших близьких родичів та членів сім’ї;
2. Складання та оформлення заповіту, на думку скаржників, з порушенням вимог чинного законодавства;
3. Призначення спадкоємцями в заповіті зовсім сторонніх осіб, які не є родичами чи близькими людьми спадкодавця, а тому не заслуговують на отримання спадщини.

Тому в таких невдоволених змістом заповіту виникають бажання добитись визнання заповіту недійсним, щоб якось вирішити долю спадкового майна на свою користь.

Хочу одразу зазначити, що апелювати до справедливості та гуманності в розподілі майнових та немайнових прав відповідно до заповіту абсолютно недоречно і безперспективно, і ось чому.

Ст. 1235 ЦК України закріплює право заповідача на призначення спадкоємців на власний розсуд. При цьому він може не зважати на наявність чи відсутність у вказаних в заповіті спадкоємців - фізичних осіб сімейних або родинних стосунків. Спадкоємцями в заповіті можуть бути призначені, крім фізичних осіб, інші учасники цивільних відносин (юридичні особи, громадські організації, органи державної влади та місцевого самоврядування тощо).

Крім того, навіть ті особи, котрі є потенційними спадкоємцями за законом (близькі родичі, члени сім’ї, окреслені в законі), в заповіті можуть бути позбавлені права на спадок, в тому числі і без пояснення причини такого кроку з боку спадкодавця.

В цивільному праві України недійсні заповіти поділяються на нікчемні та оскаржувані. Перша категорія недійсних заповітів не створює юридичних наслідків, не підлягає виконанню і не потребує визнання його недійсним в судовому порядку. Умови недійсності заповіту вказані в самому цивільному законодавстві. Такі заповіти не потребують процедури визнання їх недійсними, їх не потрібно оскаржувати в суді.

Недійсність заповіту

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт буде недійсним, якщо:

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Такий заповіт є нікчемним, не створює юридичних наслідків, не підлягає виконанню і не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.
2. Якщо волевиявлення заповідача, викладене в заповіті, не було вільним і не відповідало його волі, відповідна заінтересована особа звернулась до суду, і суд, задовольнивши позов, визнає такий заповіт недійсним.

Підстави для оскарження заповіту

Як уже зазначалось, заповіт може бути оскаржений до суду, коли волевиявлення заповідача, викладене в заповіті, не було вільним і не відповідало його волі.

Відсутність належного волевиявлення у заповідача може бути наслідком такого психічного стану особи в момент складання нею заповіту, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

При цьому якщо такий психічний стан уже раніше був підтверджений відповідним медичним висновком, то заповіт цієї особи є нікчемним і оскарження в суді не потребує.

Коли ж підстави сумніватись в належному психічному стані виникли після смерті заповідача, то такий заповіт потрібно оскаржувати до суду, з призначенням судово-психіатричної та інших видів експертиз та розгляду справи по суті.

Іншим випадком відсутності належного волевиявлення заповідача при складанні заповіту може бути факт застосування до особи фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, що теж являється підставою для оскарження заповіту.

Слід наголосити, що заповіт можна оскаржити, при наявності відповідних підстав та належних суб’єктів спадкових відносин, лише після смерті спадкодавця. Коли ж умови заповіту з тих чи інших причин стали відомими іншим учасникам спадкової процедури ще при житті спадкодавця, то таке оскарження неможливе і не має жодної судової перспективи, оскільки заповідач за життя може безліч разів змінювати умови заповіту, скасовуючи тим самим попередній заповіт, або взагалі відмовившись складати цей документ.