Варіанти повоєнної відбудови України, створення міжнародного компенсаційного механізму

Вікно без можливостей: чи спрацює "кувейтський" сценарій в Україні? Під такою назвою на сайті Українського інституту майбутнього надрукована стаття Ольги Оніщук, керівниці програми "Правова безпека власності" Українського інститут майбутнього про уроки історії в застосуванні міжнародного компенсаційного механізму та причини нинішньої безпорадності Радбезу ООН у приборканні військової агресії росії.

Сьогодні шанси на добровільну виплату рф репарацій Україні виглядають досить примарними, тож в дипломатичних колах обговорюють різні варіанти повоєнної відбудови країни, зокрема, й ідею створення міжнародного компенсаційного механізму за «кувейтським» сценарієм.

Дійсно, у світовій історії був досить показовий приклад застосування міжнародного компенсаційного механізму для відновлення країни, яка зазнала руйнівного нападу і була тимчасово окупованою внаслідок військової агресії сусідньої держави. Та чи корисним буде цей досвід для України?

Війна у Перській затоці та її наслідки

Невеличкий екскурс в історію. Йдеться про війну у Перській затоці, яка розпочалася 2 серпня 1990 року із вторгнення Іраку в Кувейт. Сили агресора були переважаючими, тож Кувейт було захоплено буквально за кілька  днів, одразу анексовано і проголошено 19-ю провінцією Іраку.

Реакція світової спільноти на акт військової агресії стала яскравим, проте ледь не одиничним прикладом демонстрації життєздатності існуючої  моделі колективної світової безпеки, створеної після завершення Другої світової  війни. Тоді Радою Безпеки Організації Об’єднаних Націй (ООН) досить оперативно було ухвалено низку важливих резолюцій. Ключовий орган, відповідальний за підтримку міжнародного миру та безпеки, не лише різко засудив іракське вторгнення до Кувейту, ухвалив жорсткі економічні і військові санкції проти агресора (серед іншого, було заборонено імпорт з Іраку, надання йому фінансової та економічної допомоги,  припинено  морські торгові зв’язки, запроваджено повітряне ембарго), але й дозволив фактичне застосування військової сили — міжнародного контингенту — для звільнення Кувейту...

Компенсаційна комісія ООН

Навесні 1991 року було створено Компенсаційну комісію ООН як допоміжний орган Ради Безпеки. Сфера компетенції цієї інституції поширювалася на всі питання, пов’язані з розглядом претензій та виплатою компенсацій за втрати і збитки, завдані Кувейту внаслідок іракського військового вторгнення й окупації.  До складу Комісії входило 15 керівників (по одному від кожної країни-члена Ради Безпеки ООН) та експерти.

При Комісії було засновано спеціальний Фонд, на рахунок якого мали автоматично надходити кошти від експорту іракських нафти і нафтопродуктів для здійснення подальших виплат. Передовсім, одразу після завершення війни, резолюцією ООН було визначено, що до Фонду Ірак має відраховувати 30 % від експорту нафти та нафтопродуктів, в 2000 році цю частку зменшили до 25 %, ще за три роки її скоротили до 5%, а у 2018–му — взагалі знизили до 0,5%.

Іще одним джерелом фінансування стала реалізація країнами–учасниками ООН раніше заморожених активів уряду і державних компаній Іраку, пов’язаних із продажем нафтопродуктів, з подальшою передачею отриманих коштів до Фонду Компенсаційної комісії...

Чи спрацює «кувейтський» сценарій в Україні?

Попри тривалість і складність такого компенсаційного процесу він міг стати оптимальним варіантом здійснення гарантованих виплат постраждалим від російського військового вторгнення у ситуації, коли агресор відмовиться платити. Здійснити такі виплати могли б за рахунок «заморожених» активів рф у багатьох країнах світу. Ця ідея активно обговорюється на міжнародній арені, але далі заяв про те, що Європейський Союз планує розробити юридичну основу для конфіскації підсанкційних російських активів і використання їх для повоєнної відбудови України, дипломати поки що не просунулися. За різними оцінками, тільки країни Євросоюзу вже «знерухомили» статки країни-агресорки на суму, яка варіюється в межах від 14 до 24 млрд євро. Звісно, ці цифри вдесятеро менші порівняно з санкційною реакцією США, яка обчислюється 300 млрд доларів заблокованих активів тільки російського центробанку. Щоправда, в Білому домі консолідованої позиції щодо можливості скерувати ці кошти на відновлення України немає, адже такий крок може негативно позначитись на іміджі Вашингтона як надійного інвестиційного партнера...

Детальніше читайте на сайті Українського інституту майбутнього...